Одна з найчастіших фраз від власників: “У мене дивний пес – він майже не гавкає”. І далі або хвилювання, або навіть розчарування. Бо ж собака “має” гавкати, правда? На чужих, на двері, на підозрілі звуки. Але реальність трохи складніша. І чесно – цікавіша.
Чому цуценя не гавкає?
Почнімо з малого. Цуценя може мовчати просто тому, що воно… ще дитина. Багато малюків до 2-3 місяців майже не гавкають. Вони пищать, скиглять, бурмочуть щось собі під ніс, але повноцінний гавкіт з’являється пізніше. Організм дозріває, психіка теж.
Є ще момент. Частина цуценят росте у спокійному середовищі: без криків, без агресії, без потреби “заявляти про себе”. Їм просто нема чого коментувати. Світ – окей. Люди – окей. Навіщо гавкати?
Іноді мовчання – це наслідок раннього досвіду. Якщо цуценя карали за будь-який звук (так, таке трапляється), воно швидко вчиться: краще мовчати.
Чому собака не гавкає взагалі?
Буває, що собака доросла, здорова, але гавкіт – рідкість. Причин тут більше, ніж здається.
Перша – порода. Є собаки, які історично не були “гавкунами”. Басенджі, наприклад, фізіологічно не гавкають як більшість псів. Вони видають дивні звуки, щось між співом і бурчанням. І це норма.
Друга – характер. Так, у собак він теж є. Один пес – холерик, інший – флегматик. Комусь потрібно реагувати на кожен шурхіт, а хтось дивиться на хаос із філософським спокоєм.
Третя – здоров’я. Проблеми з гортанню, голосовими зв’язками, наслідки травм або інфекцій. Якщо собака намагався гавкнути і раптом перестав – тут вже не до експериментів, краще до ветеринара.
І ще одне, про що мало говорять: іноді собака не гавкає, бо її просто не навчили, що це допустима поведінка.
Чому собака не гавкає на чужих?
Люди часто очікують від пса охоронних якостей “за замовчуванням”. Але собака – не сигналізація.
Якщо пес не гавкає на незнайомців, можливі варіанти:
- він добре соціалізований і не бачить загрози;
- у нього низький рівень територіальності;
- він довіряє власнику і перекладає відповідальність на вас;
- його лякали або карали за гавкіт раніше.
Іноді собака мовчить не через доброту. Через невпевненість. Він не розуміє, що робити, і “завмирає”.
Чи можна навчити собаку гавкати?
У більшості випадків можна. Проте з нюансами. І тут важливо не перейти межу між навчанням і ламанням психіки.
Як змусити собаку гавкати? Собаку не змушують. Її навчають асоціаціям. Якщо тиснути, лякати, провокувати агресію – результат буде, проте кривий. А іноді небезпечний. Правильний шлях – через гру, заохочення, наслідування.
Як навчити собаку гавкати на чужих?
Є кілька способів.
Команда “Голос”
Спершу собака має зрозуміти сам механізм гавкоту за сигналом. Чекаєте момент, коли пес хоче гавкнути (збудження, гра), ловите цей звук і одразу: команда + ласощі. Повторюєте. Не десять разів підряд. Потроху.
Модель поведінки
Деякі собаки починають гавкати, дивлячись на інших. Прогулянки з “балакучим” псом іноді творять дива.
Контрольований подразник
Друг приходить до дверей, дзвонить. Ви спокійні, але уважні. Як тільки собака реагує – навіть тихо – хвалите. Не кричите. Не панікуєте.
Чітка межа
Собака має знати: гавкати – можна. Але припинятися – теж обов’язково. Інакше отримаєте істерику замість охорони.
Не кожного пса треба “переробляти”. Якщо у вас декоративна порода, тривожний характер або собака-компаньйон, штучне навчання гавкоту може нашкодити. З’явиться нервовість, безсонні ночі, скарги від сусідів.
І ще. Собака, яка не гавкає, – не гірша. Часто навпаки. Вона уважніша, спостережливіша, реагує діями, не шумом. Тому краще подумати перед тим, як починати вчити її гавкати.
