В українській мові є чимало прислівників, які утворені зі сполучення кількох слів і пишуться через дефіс. Одним із таких прикладів є вираз “без кінця-краю”. Його вживання у мовленні додає вислову емоційності та допомагає передати відчуття надмірності чи нескінченності подій або явищ. Проте не кожен упевнений, як правильно відтворити цей прислівник на письмі. Чи потрібен у ньому дефіс, чи варто писати його окремо, чи можна зливно? Щоб уникнути помилок, слід знати чіткі норми, закріплені в українському правописі.
Як пишеться і чому саме так
Щоб зрозуміти, як правильно писати без кінця-краю, потрібно розібрати його будову. Вираз складається з двох іменників “кінець” і “край”, які поєднані прийменником “без” та дефісом. Він належить до сталих прислівникових словосполучень, у яких близькі за значенням слова повторюються або підсилюють одне одного. Дефіс у такому разі є не випадковим, а обов’язковим, адже саме він вказує на неподільність цілого вислову та допомагає передати потрібне значення.
Приклади правильного вживання в реченнях:
Роботи сьогодні було без кінця-краю, і завершити все вчасно було майже неможливо.
Людей на ярмарку зібралося без кінця-краю, аж важко було пройти.
Розмови тривали без кінця-краю, і ніхто не поспішав розходитися.
Усі наведені приклади демонструють, що цей вираз використовується для опису великої кількості, довгої тривалості або надмірності чогось.
Норми та правила
Щоб бути впевненим у правильності написання, варто спиратися на чинні мовні норми.
Як визначити правильний варіант
В офіційних джерелах, зокрема в "Українському правописі", закріплено правопис прислівника без кінця-краю через дефіс. Подібні випадки трапляються і з іншими прислівниками: "далеко-далеко", "ледь-ледь", "знову-таки". Усі вони пишуться дефісно, коли складаються з двох повторюваних або синонімічних частин.
Типові помилки
У реальному мовленні та на письмі часто можна зустріти помилкові варіанти: “без кінця краю” (окремо) або “безкінця-краю” (злитно). Обидва ці варіанти суперечать нормам і вважаються граматично неправильними. Щоб уникнути таких помилок, слід пам’ятати: без кінця-краю правопис допускає лише дефісне написання, інакше змінюється форма слова, а в деяких випадках і розуміння змісту.
Використання в мові
Перед уживанням цього виразу корисно знати, у яких випадках він звучатиме доречно.
Правопис слова без кінця-краю не лише визначає правильну графічну форму, а й підкреслює емоційне забарвлення вислову. Найчастіше він використовується в художньому стилі та розмовній мові для перебільшення, створення образності або передачі масштабності подій.
Приклади вживання:
“Проблеми сипалися без кінця-краю” (з художньої літератури).
“Він говорив без кінця-краю, і ніхто не міг його зупинити” (розмовне мовлення).
“Сніг падав без кінця-краю, вкриваючи місто товстим шаром” (публіцистика).
| Варіант написання | Чи правильно | Приклад у реченні |
|---|---|---|
| без кінця-краю | так | Чергування тривали без кінця-краю. |
| без кінця краю | ні | – |
| безкінця-краю | ні | – |
Коли зручно вживати вираз
Цей прислівник допомагає швидко й виразно передати певний стан або характеристику явища. Його зручно використовувати, коли потрібно:
- Показати надмірність явища.
- Підкреслити тривалість процесу.
- Надати вислову емоційної насиченості.
“Без кінця-краю” – це прислівник, який завжди пишеться через дефіс і має значення нескінченності або надмірності. Він підсилює образність мовлення та допомагає точніше передати емоційний настрій. Знання правил його написання дозволяє уникнути поширених помилок і робить текст більш грамотним та виразним.
