Труднощі із зачаттям можуть бути зумовлені жіночими, чоловічими або поєднаними репродуктивними чинниками. Застаріла практика послідовної діагностики, коли тривалий час обстежують лише одного з партнерів, призводить до втрати часу та затримки у встановленні діагнозу. Паралельне оцінювання репродуктивного стану чоловіка та жінки дає змогу одразу отримати повну клінічну картину й сформувати обґрунтовану тактику подальших дій.
Безпліддя — проблема пари, а не одного партнера
Причини відсутності вагітності є гетерогенними: приблизно у 40% випадків виявляють жіночий фактор, у 35% — чоловічий, а ще у 20% пар діагностують комбіновану форму, коли відхилення наявні в обох партнерів. Лише близько 5% припадає на безпліддя неясного генезу.
Оскільки чоловічий фактор у тому чи іншому вигляді присутній у більш ніж половини пар, послідовна модель діагностики є недоцільною. Спроби тривалий час обстежувати лише жінку призводять до невиправданої втрати репродуктивного часу. Тому сучасні клінічні підходи передбачають саме паралельну оцінку репродуктивного стану чоловіка та жінки.
Які жіночі фактори можуть впливати на зачаття
Жіноча частина діагностичного пошуку охоплює оцінювання анатомічної та функціональної цілісності різних ланок репродуктивної системи. Оскільки нормальне зачаття вимагає узгодженої роботи декількох органів, патологічний процес на будь-якому рівні може призводити до тимчасового або стійкого зниження фертильності.
До основних жіночих чинників належать:
- Овуляторні порушення. Ановуляція та інші збої дозрівання яйцеклітини, зокрема пов’язані із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ), суттєво знижують ймовірність зачаття.
- Трубний і перитонеальний фактор. Спайковий процес або непрохідність маткових труб, які перешкоджають зустрічі сперматозоїда та яйцеклітини.
- Матковий фактор. Вроджені аномалії розвитку, поліпи ендометрія, синехії або міома матки, що порушують процес імплантації.
- Ендометріоз. Захворювання, яке може бути пов’язане зі зниженням фертильності через комплекс механізмів, зокрема запальні та анатомічні зміни.
- Віковий фактор. З віком поступово знижується репродуктивний потенціал, зокрема зменшується оваріальний резерв і падає ймовірність отримання еуплоїдних ооцитів.
- Ендокринні та метаболічні порушення. Захворювання щитоподібної залози, гіперпролактинемія та інші стани можуть впливати на репродуктивну функцію.
Виявлення окремого жіночого чинника не завжди вичерпує діагностичний пошук. Подальший обсяг обстеження визначають з урахуванням анамнезу, клінічних даних і результатів уже проведених досліджень.
Які чоловічі фактори враховують під час діагностики
Чоловічий фактор безпліддя охоплює порушення утворення, дозрівання або транспорту статевих клітин, а також розлади нейроендокринної регуляції репродуктивної функції. Базовим методом оцінювання залишається аналіз параметрів сперми (концентрації, рухливості та морфології сперматозоїдів). Проте сама спермограма відображає лише загальні характеристики еякуляту і не дає змоги встановити всі причини виявлених відхилень.
У межах клінічного пошуку враховують порушення утворення сперматозоїдів, обструктивні причини (механічну непрохідність сім’явиносних шляхів внаслідок запалень чи аномалій), а також гормональні розлади гіпоталамо-гіпофізарної системи. До того ж значення мають генетичні чинники, такі як хромосомні аномалії або мікроделеції Y-хромосоми, та анатомічні особливості, зокрема варикоцеле чи наслідки крипторхізму.
Наявність або відсутність відхилень у чоловічому аналізі не слід розглядати ізольовано. Ступінь впливу виявлених порушень на ймовірність зачаття завжди залежить від стану репродуктивної функції жінки, тому результати чоловічої діагностики інтерпретують виключно в контексті загального стану пари.
Чому однієї спермограми або одного УЗД недостатньо для всіх випадків
Жодне ізольоване дослідження не відображає цілісну картину фертильності, оскільки аналізує лише окремий параметр репродуктивної системи. Спермограма характеризує базові параметри еякуляту, але їхня норма не виключає інших чинників чоловічого безпліддя, які залишаються поза межами цього тесту. Аналогічно, УЗД органів малого таза виявляє структурні зміни матки та яєчників, проте не дає інформації про їхній функціональний стан, прохідність маткових труб чи рецептивність ендометрія.
Результати окремих досліджень оцінюють у комплексі з анамнезом і даними щодо обох партнерів. Тільки такий підхід дозволяє відсіяти малоінформативні обстеження та сформувати послідовний діагностичний маршрут.
Як формується індивідуальний план обстеження
План діагностики безпліддя не має єдиного універсального переліку досліджень. Його формують з урахуванням віку партнерів, тривалості відсутності вагітності, репродуктивного анамнезу, перенесених захворювань та операцій, а також результатів уже проведених обстежень.
У практичному аспекті діагностичний процес умовно поділяють на кілька послідовних етапів:
- збір анамнезу обох партнерів;
- базова оцінка чоловічого та жіночого факторів;
- проведення уточнювальних досліджень за показаннями;
- визначення подальшої тактики залежно від отриманих результатів.
Оцінювання виявлених порушень у комплексі дозволяє уникнути як недостатньої діагностики, так і необґрунтованого розширення обсягу обстеження. За цим принципом у клініці LITA вибудовують комплексне лікування безпліддя. Детальніше про його етапи та методи можна дізнатися на офіційному сайті клініки (https://litaclinic.com/likuvannya-bezpliddya/), де вибір подальшого алгоритму дій повністю ґрунтується на встановлених причинних факторах та індивідуальних характеристиках репродуктивної ситуації пари.
Коли можуть розглядатися допоміжні репродуктивні технології
Якщо під час діагностики виявлено чинники, що знижують фертильність, подальша тактика залежить від їхнього характеру, вираженості, віку партнерів і репродуктивного анамнезу. У частині випадків можлива терапевтична або хірургічна корекція порушень для відновлення природного зачаття. Якщо ж такі підходи є недоцільними або виявляються неефективними, розглядають застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).
Одним із ключових методів є екстракорпоральне запліднення або ЕКЗ (https://litaclinic.com/ekstrakorporalne-zaplidnenya-ekz-v-ukraiini/), під час якого запліднення яйцеклітини відбувається в лабораторних умовах із наступним перенесенням ембріона до порожнини матки. ЕКЗ може розглядатися, зокрема, при окремих формах трубного, чоловічого чи поєднаного безпліддя, а також в інших клінічних ситуаціях, коли цей метод відповідає особливостям конкретної пари.
Ефективність будь-якої програми ДРТ залежить від сукупності клінічних чинників, віку та біологічних особливостей пари. Тому діагностика безпліддя завжди має починатися з комплексного обстеження обох партнерів, що дозволяє вибрати оптимальний і безпечний маршрут.
