Полімерна глина складається з полівінілхлориду (ПВХ) і пластифікаторів. ПВХ — це твердий пластик, а пластифікатори додають масі м’якості й гнучкості, тому глина слухняно ліпиться. Але саме через ці добавки звичайна будівельна емаль чи лак для нігтів можуть зіпсувати роботу: покриття стане липким або почне лущитися. Щоб цього не сталося, для тонування й розпису добирають матеріали, які не руйнують поверхню пластики — акрил, олію, суху пастель, спиртові чорнила та мінеральні пудри. Вибирати їх треба залежно від етапу: одні наносять до запікання, інші — лише на готовий виріб.
Чим можна фарбувати полімерну глину: огляд відповідних матеріалів
Основа запікаємої полімерної глини — полівінілхлорид із пластифікаторами. Через це одна й та сама фарба поводиться по-різному: те, що чудово лягає на запечений виріб, може зіпсувати сиру масу в духовці. Тому всі матеріали ділять на дві групи — для роботи до запікання і для фінішного розпису після нього. Самозастигаючу глину не запікають, тож орієнтуйтеся на повне висихання: коли маса тверда на дотик і не холодна, її можна розписувати або тонувати.
Далі — перелік матеріалів, які найчастіше радять майстри. Усі вони перевірені на практиці й підходять для запікаємої глини, якщо дотримуватися правил нанесення.
| Матеріал | Коли наносити (до/після запікання) | Ефект та призначення | Особливості роботи |
|---|---|---|---|
| Художні акрилові фарби на водній основі | Після запікання або повного висихання | Щільний непрозорий розпис дрібних деталей | Швидко сохнуть, дають рівний шар без розводів |
| Олійні художні фарби | Для замішування — до запікання; для розпису — після | Плавні переходи кольору, глибокі відтінки | Довго сохнуть — від кількох днів до тижнів |
| Суха художня пастель у порошку | На сиру глину перед запіканням | М’які градієнти, бархатистий ефект | Наноситься пензлем, легко розтушовується |
| Спиртові чорнила (alcohol inks) | До запікання: на поверхню або в рідку пластику | Напівпрозоре тонування, імітація каміння | Спирт має випаруватися перед нагрівом |
| Мінеральні пігменти, слюда (міка-пудра), косметичні тіні | Втираються в сиру глину до запікання | Металевий блиск, перламутр, сяйво | Дають декоративний ефект без пензля |
| Аерозольні акрилові фарби | Після запікання для рівного фону | Однотонне покриття великих площ | Обов’язковий тест на сумісність на пробному шматочку |
Запікаєму глину тримають у звичайній духовці за температури 110-130 °C. Точний час залежить від виробника — Fimo, Cernit, Sculpey та інші бренди дають різні рекомендації — і від товщини вашого виробу, тому завжди читайте інструкцію на упаковці. Для самозастигаючої глини запікання немає: вона твердне на повітрі, тож акрил наносять тільки після повного висихання, час якого також вказаний виробником.
Тонування сирої глини перед запіканням: суха пастель і міка-пудра
Сухі пігменти зручно наносити на сиру, ще не запечену глину. Вони не містять води чи розчинників, тому нічого не закипить у духовці й не зіпсує поверхню. Суху художню пастель спочатку натирають на дрібному наждачному папері або зішкрібають лезом, щоб вийшов пухкий порошок. Пензлем його переносять на пластику й розтушовують, як звичайні тіні для повік.
Так само працюють розсипчасті мінеральні пігменти, слюда (її ще називають міка-пудрою) та звичайні косметичні тіні. Вони дають металеві переливи, перламутр або ніжне сяйво — залежно від того, який відтінок ви візьмете. Втирати їх можна пальцем, спонжем або м’яким пензлем прямо в злегка липку поверхню заготовки.
Щоб декор вийшов акуратним, дотримуйтеся кількох простих правил:
- наносьте порошок легкими втираючими рухами на злегка липку сиру пластику;
- використовуйте пухнастий натуральний або синтетичний пензель для плавного градієнта;
- струшуйте надлишки пігменту перед запіканням;
- враховуйте, що під час термообробки при температурі 110-130 °C пігмент міцно зчіплюється з поверхнею пластики.
Після запікання такий шар уже не обсиплеться, бо пігмент міцно з’єднався з розігрітою поверхнею. Якщо ви працюєте з самозастигаючою глиною, запікання не буде, тому пудру після висихання обов’язково закріпіть акриловим лаком або спеціальним фіксативом (закріплювачем для малюнків) — інакше вона осиплеться від дотику.
Чому не можна фарбувати рідким акрилом до запікання
Найпоширеніша помилка новачків — пофарбувати сиру заготовку звичайним рідким акрилом, а потім відправити її в духовку. Здається, що так колір буде й усередині, і зверху, але насправді виходить зіпсована робота. Художній акрил має водну основу, і через це його не можна нагрівати разом із глиною.
Коли ви ставите пофарбовану сиру глину в піч, робоча температура 110-130 °C миттєво перетворює воду з фарби на пару. Пара починає шукати вихід і розпирає фарбовий шар: на поверхні з’являються пухирці, фарба тріскається або злізає суцільною плівкою. Тому художній акрил наносять ТІЛЬКИ на повністю запечений і остиглий виріб або на повністю суху самозастигаючу глину.
Якщо колір потрібен саме всередині маси, не використовуйте акрил: замішуйте в сиру глину олійні фарби або сухі пігменти — вони не містять води й спокійно переносять нагрів. А якщо ви вже пофарбували сиру річ акрилом і помітили пухирці, не панікуйте: після запікання дайте виробу охолонути, зніміть зіпсований шар дрібним наждачним папером і перефарбуйте акрилом уже по запеченій поверхні.
Спиртові чорнила для напівпрозорих ефектів та рідкої пластики
Спиртові чорнила (alcohol inks) — це яскраві рідкі барвники на основі спирту. Вони не такі щільні, як акрил, тому крізь них проглядає базовий колір глини. Завдяки цьому чорнила ідеально підходять для напівпрозорого вітражного тонування: виріб виглядає так, ніби світло проходить крізь нього.
Їх наносять на поверхню сирої глини або додають у рідку пластику (густий гель для заливки), щоб отримати кольорову масу. Так само чорнилами імітують натуральне каміння: наберіть на зубочистку трохи блакитного й зеленого, зробіть розводи — і вийде схожість із бірюзою. Або змішайте краплі чорного й білого, щоб отримати мармуровий візерунок.
Головний нюанс — спирт обов’язково повинен випаруватися до запікання. Залиште пофарбований виріб або рідку пластику з чорнилами на повітрі на 10-15 хвилин. Якщо поспішити й поставити річ у духовку, спирт почне випаровуватися вже в товщі глини, залишивши після себе мікропори й молочне помутніння. Такий дефект уже не прибрати, тому терпіння тут економить матеріал.
Коли спирт повністю вийшов, виріб можна запікати за звичайної температури. А якщо ви хочете підсилити колір на вже запеченій річі, наносьте чорнила тонким шаром і давайте їм висохнути природним шляхом — у такому разі додаткове запікання не потрібне.
Які фарби заборонено використовувати для полімерної глини
Головна біда невдалих робіт — липкість, яка не минає тижнями. Ви дістаєте виріб із духовки, а він наче змащений клеєм: до нього чіпляється пил, а фарба розмазується під пальцями. Стається це тому, що полімерна глина містить пластифікатори, а деякі фарби й лаки містять агресивні органічні розчинники. Розчинник роз’їдає поверхню й витягує пластифікатор назовні, тому шар ніколи не стає твердим.
Через це категорично не підходять звичайні будівельні емалі, алкідні та нітрофарби — вони створені для дерева чи металу, а не для пластики. Також не беріть неперевірені будівельні аерозолі: наприклад, деякі балончики New Ton на агресивних розчинниках можуть роз’їсти поверхню глини й залишити вічну липкість. Навіть звичайні лаки для нігтів не підходять: спочатку вони виглядають гарно, а через деякий час розм’якшуються, починають липнути та збирати пил.
Єдиний безпечний шлях — тест. Перед тим як фарбувати або лакувати весь виріб, візьміть запечений пробний шматочок тієї самої глини, нанесіть новий засіб і дочекайтеся повного висихання. Якщо поверхня тверда, не липне й не каламутніє — матеріал можна використовувати. Якщо ж з’явилася липкість або наліт, краще викиньте цю фарбу й візьміть спеціальний акриловий лак для полімерної глини на водній основі.
Підготовка поверхні та фінішне закріплення розпису
Розпис акрилом по запеченій глині тримається довго, якщо правильно підготувати поверхню. Спочатку виріб миють і знежирюють: протріть його спиртом або вимийте теплою водою з милом, щоб прибрати жир і пил. Жирна плівка не дасть фарбі зчепитися з пластиком, і згодом розпис почне відшаровуватися.
Далі діють покроково.
- Очистіть і знежирте запечену поверхню спиртом або промийте теплою водою з милом;
- За потреби злегка відшліфуйте дрібнозернистим наждачним папером для кращого зчеплення фарби;
- Нанесіть розпис тонкими шарами художнього акрилу, даючи кожному шару просохнути;
- Покрийте готовий розпис спеціальним захисним лаком для полімерної глини на водній основі (матовим або глянцевим) для захисту від стирання та води.
Лак обирайте під бажаний ефект. Матовий приховує дрібні подряпини й робить виріб оксамитовим, а глянцевий підсилює яскравість фарб і нагадує скло. Перед розписом усього виробу перевірте акрил на стійкість: пофарбуйте непомітну ділянку, дайте висохнути й проведіть нігтем. Якісна фарба не стирається й не дряпається — такий розпис прослужить довго навіть на мініатюрах, які часто беруть у руки.
