Григорій Сковорода залишив поетичну спадщину, у якій поєдналися філософія та емоції. Його твори торкаються найглибших тем – кохання, свободи, духовності й рідної землі. Саме тому Сковорода вірші і сьогодні не втрачають своєї сили: вони звучать просто, але змушують замислитися над головним.
Любовні мотиви у поезії
Для Сковороди любов – це пристрасть й шлях до внутрішньої гармонії. У текстах, які ми сьогодні називаємо Сковорода вірші про кохання, відчувається щирість і спокій. Він писав про чисті почуття, духовну близькість і вірність, що стають опорою життя.
Іноді це лише кілька слів, але вони залишають сильне враження. Так з’явилися і короткі вірші Сковороди, у яких думка стискається до межі. Саме завдяки лаконічності в літературознавстві часто згадують Григорій Сковорода вірші короткі. Відомий навіть найменший вірш Сковороди, де одна фраза звучить як афоризм. Найкоротшим твором Сковороди вважається його знаменита латинська поезія “De Libertate” (“Про свободу”).
Все минає, але любов після всього остається…
Все минає, але любов після всього остається.
Все минає, але не бог і не любов.
Все є вода – навіщо на води надіятись друзі?
Все є вода, але буде дружня пристань.
На цьому камені заснована вся церква Христова.
Це нам і кефа, петра і скеля.
Ой ти птичко жовтобока
Ой ти, пташко жовтобоко,
Не клади гнізда високо,
А клади лиш на лужку,
На зеленім моріжку.
Яструб ген над головою
Висить, хоче ухопить,
Вашою живе він кров’ю,
Глянь же! Пазури сталить!
Стоїть явір над горою,
Все киває головою,
Буйні вітри повівають,
Руки явору ламають.
А вербички шумлять низько,
Заколишуть мене в снах,
Тут тече потічок близько,
Видко воду аж до дна.
Нащо ж думати-гадати,
Що в селі родила мати?
То у тих хай мозок рветься,
Хто високо вгору пнеться.
А я буду собі тихо
Коротати милий вік,
Так мені мине все лихо –
Щасний буду чоловік.
Щастя, а де ти живеш
Щастя, а де ти живеш? Горлиці, скажіте!
Вівці у полі пасеш? Голуби, звістіте!
О щастя – наш ясний світ, О щастя – наш красний цвіт!
Ти мати і дім, появися, покажися!
Щастя, а де ти живеш? Мудрії, скажіте!
Чи в небі ти пиво п’єш? Книжники, возвістіте!
О щастя – наш ясний світ, О щастя – наш красний цвіт!
Ти мати і дім, появися, покажися.
Книжники мудрі мовчать, птицю ж не спитаєш,
Де нашу матір шукать? І чи відшукаєш?
О щастя – наш ясний світ, О щастя – наш красний цвіт!
Щастя нема на землі, щастя і в небі не знайти,
Не знайти й у вуглі – в іншім треба шукати.
О щастя – наш ясний світ, О щастя – наш красний цвіт!
Небо і місяць, земля й зорі всі – прощайте!
Гавань ви злобна моя – більше не чекайте!
О щастя – наш ясний світ, О щастя – наш красний цвіт!
Я проминув небеса – ще як полетіти?
Був у найнижчих низах – ще що повідкрити?
О щастя – наш ясний світ, О щастя – наш красний цвіт!
Швидше і швидше лечу, скаче мій олень стрімко,
Вище небес хутко мчу: крин зелениться гінко.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний!
Ти мати і дім, я бачу і чую тебе!
Ласощ його – се гортань, очі голубині,
Всеньке – любов і Харрань, руки кришталинні.
О щастя – наш ясний світ, О щастя – наш красний цвіт!
Перстом мене не торкай – так не впізнаєш,
Зовні мене не шукай – не відшукаєш.
0 щастя – наш ясний світ, О щастя – наш красний цвіт!
Гей! Наверни-но свій зір, бо він окриляє!
Вище стихії і гір мене підіймає.
О щастя – наш ясний світ, О щастя – наш красний цвіт!
Сядемо ж, братику мій, сядем для бесіди,
Гарний глагол твій живий чистить усі біди.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний!
Ти – мати і дім, бачу і чую я нині.
Стадо пасеш ти в кринах, з полудня в горах заснеш,
Не в Гергесенських полях – їхніх долинах – живеш.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний!
Ти – мати і дім, бачу і чую я нині.
Недарма й нині цитують Григорій Сковорода вірші про кохання – вони передають емоції так само природно, як у його часи.
Україна та свобода у віршах
Не менш важливою темою для поета була рідна земля. Сковорода вірші про Україну оспівують красу природи й силу народу, але водночас це завжди роздуми про свободу. Для нього Батьківщина не територія, а простір духовності й гідності.
У поезії Сковороди образ України поєднаний із глибокими символами. Він бачив Батьківщину як простір духовної сили, краси та свободи. Саме тому його рядки часто асоціюються з такими цінностями:
- любов до землі;
- символ волі;
- краса природи;
- духовна міць;
- єдність народу;
- сила традицій.
Коли читаєш Григорій Саввич Сковорода вірші, відчуваєш, що прості образи несуть у собі філософську глибину. Вони залишаються зрозумілими в будь-якому віці. Саме тому літературознавці наголошують на важливості читати Сковорода вірші в оригіналі, щоб не втратити живого звучання його мови.
За Україну – не вмирати, а вбивати
Україну все ховають вороги закляті,
А козаки вже відродились майже в кожній хаті.
Хай лютує ворожина, вітер дме зустрічний.
Пам’ятай, сусід північний – ворог наш одвічний.
Насаджав він козачків засланих у владу.
Треба бити ворогів з переду та с заду.
Щоб народу страшна лють курв тих зустрічала,
Щоб у них по під ногами скрізь земля палала.
Хлопців били, та за крати, щоб нас налякати?
Ви міркуйте, як втікати з нашої Хати.
Патріотів не злякати! Кайся курво,кайся!
Гнів народу підпалили, тепер начувайся.
Через ці образи поет створив унікальний патріотичний код, який і сьогодні відчутний у культурі.
Відомі тексти та їхнє значення
Серед усієї спадщини особливо виділяється Сковорода вірш Всякому місту. У ньому поет з іронією говорить про людські слабкості, підкреслюючи, що справжня цінність у внутрішній свободі. Це не лише література, а й моральний урок.
Поезія Сковороди давно стала частиною навчальних програм. У підручниках подають Григорій Сковорода вірші 9 клас, які допомагають учням відчути його світогляд. Є й адаптовані тексти, зокрема Григорій Сковорода вірші для дітей, де збережено головні ідеї, але форма зроблена простішою.
Всякому місту – звичай і права
Всякому місту – звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю – любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур *,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.
Знаю, що смерть – як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,-
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь…
De Libertate
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
Відомі вірші та їхні теми
Поетична спадщина Сковороди різноманітна, від любовних епіграм до громадянських творів. Він умів говорити і про найінтимніше, і про найважливіші суспільні теми. Нижче подані приклади, які відображають різні грані його поезії.
| Назва / уривок | Тематика | Особливість |
|---|---|---|
| “Всякому місту” | мораль, суспільство | сатирична гострота |
| “De libertate” | свобода, Україна | гімн волі та гідності |
| “Ой ти, пташко жовтобока” | ніжність, краса | простота й глибина |
| Короткі епіграми | мудрість, мораль | лаконічність, афоризми |
| Любовні епіграми | почуття, духовність | виразність у кількох словах |
| Байки для дітей | виховання, чесність | доступність змісту |
Григорій Сковорода залишив у спадок поезію, що вчить любові й свободі. Його твори різні за формою, але однакові у своєму призначенні – допомагати людині знайти себе. Чи то великі тексти, чи Григорій Сковорода вірші короткі, вони однаково зберігають силу і глибину, бо говорять про те, що не старіє.
