Шкільний гумор легко впізнати, бо він складається з ситуацій, які трапляються в кожному класі. Саме тому дуже смішні гуморески про школу продовжують мати попит: вони передають моменти, які колись злили, а тепер викликають усмішку. У таких мініатюрах природно поєднуються дитячі реакції, комічні пояснення та звичні суперечки з вчителями, тому гуморески про вчителів і шкільні будні сприймаються легко й живо.
Дуже смішні гуморески про школу
У цьому розділі зібрані найвпізнаваніші мотиви, на яких тримаються дуже смішні гуморески про школу: плутанина з оцінками, спроби уникнути відповіді, несподівані пояснення домашніх завдань. Такі сцени тримаються на точній репліці або дотепному повороті, тому швидко запам’ятовуються.
Для швидкого читання
Короткі гуморески про школу будуються на одній сцені чи діалозі. Найчастіше це несподівана відповідь, нестандартне виправдання або коментар, який змінює настрій уроку. Їх зручно читати вголос та використовувати у добірках для шкільних свят.
Ідея
Каже вчитель учню:
– Пишеш гірше й гірше!
Є помИлок грубих
в тебе значно більше.
– Грубих буде менше!
– є ідея в Міші.
Певно, треба букви
всі писать дрібніші.
Творчий
– Я, напевне, дуже творчий.
– каже Владик Олі. –
Мати кожен день торочить:
що ти витворив у школі?
Все просто
Мати каже: – В чому справа?
Петрик вчиться ліпше.
Ти ж таки у мене, синку,
був завжди мудріше.
– Все тут просто. – каже Ігор.
Пальцем в лоба тиче. –
Вчиться краще. Бо від школи
Петі значно ближче.
– Як то так? – питає мама.
– Так же не буває.
Поки я дойду додому, –
все позабуваю.
Типові ситуації
У цьому форматі автори обирають буденні епізоди: поведінку на перерві, плутанину з підручниками, реакцію батьків на оцінки. Гуморески про шкільне життя дозволяють побачити навчальний процес без надмірного пафосу, бо знайомі ситуації набувають легкого комічного відтінку.
Гумореска про братів молодших
– Зараз, дітки, – каже вчитель,
– будем твір писати про братів молодших наших
– птахів та звіряток,
про пернатих наших друзів і чотириногих.
От Володя і нашкрябав, сам, без допомоги:
“Ми із татом у суботу йшли по лісосмузі
і підстрелили з берданки
трьох пернатих друзів.
Біг ще друг чотириногий,
тільки дуже спритний,
як шурнув у кукурудзу
– не вдалося вбити.
Все одно у нас в коморі м’яса є багато:
брата меншого в неділю вполював мій тато.
А наступної неділі підем на лисичку.
Гадом буду, як не встрелим бісову сестричку”.
Школярі в гуморесках
Петя Коржик той, що ходить до третього класу,
Листа в село накарлякав дядькові Панасу.
-Добрий день вам любий дядьку, я ходжу до школи,
Ми чули, що ви на тім тижні свиню закололи.
Ми вас просимо у гості мама, я і тато,
І всі разом на вокзалі будем зустрічати.
На пероні між людьми я вас перший побачу,
Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу.
Легко і просто
На роботу хоче з татом
Йти малий Олежко.
Каже: – Знаю я багато.
Можеш взяти легко.
– Ти ж іще читать не вмієш.
Навіть рахувати!
Син зітхає: – Що тут вдієш.
Буду керувати!
Все просто!
Татко нині вчить лічити дітвору ледачу.
Сину він ото придумав сам просту задачу:
– Двоє хлопців рів копають у погожу днину.
Перший викопав два метри рівно за годину.
Інший, той молодший трохи. Він копає ліпше.
Звісно, вирив рів добряче. У два рази більше.
Порахуй, подумай добре. І скажи-но, сину,
Що вони обоє зроблять ще через годину?
Каже син: – Проста задачка. Думати даремно.
Що вони зробити можуть. Перекурять, певно.
Кмітливий
Син уже в шкільному віці.
Кличе хлопця радий татко:
– Скільки буде п’ять і вісім?
Ну ж, скажи, Давиде, швидко!
Довго думати не хоче.
Каже : – Тату, певно, двадцять.
– Як тобі не сором, хлопче?
Має бути в нас тринадцять!
Зиркнув син з-під лоба смішно
Й хитро втнув малий Давидко:
– Я ж не мав лічити точно.
Ти ж просив сказати швидко.
Смішні діалоги та реакції
Цей тип текстів поєднує протилежні логіки: учнівську винахідливість і вчительську прямолінійність. Саме тому гуморески про школу і вчителів часто ґрунтуються на конфлікті очікувань.
Найпоширеніші мотиви цього розділу:
- жарти вчителів;
- комічні зауваження;
- реакції учнів;
- урокові курйози;
- діалоги на уроці;
- невдалі відповіді.
Ідея
Каже вчитель учню:
– Пишеш гірше й гірше!
Є помИлок грубих
в тебе значно більше.
– Грубих буде менше!
– є ідея в Міші.
Певно, треба букви
всі писать дрібніші.
Задачка
Син малий прибіг зі школи. Ледве сам не плаче.
Каже, дали їм придумать кожному задачу.
Тато каже: – Щось придумай. Це ж тобі завдання.
Треба щось додать, ділити. Звісно, й запитання.
Той недовго мислив-шкрябав. Шустрий він на вдачу.
Каже: – Тату, я придумав отаку задачу:
Скільки люду обманути, скільки треба вкрасти,
Щоб купити дім і джипа. Й депутатом стати?
Талант
– Син приходить часом сонний, в’ялий він доволі. –
Каже якось батьку вчитель у музичній школі.
Тато радий: – То є добре! Сумніву немає!
Це у нього, щоб ви знали, мій талант дрімає.
Свійська птиця
Питання вчитель в класі всім дає:
– Яка, скажіть-но, свійська птиця є?
Петрусь і Настя знають це, авжеж.
Назвали швидко гуску й качку теж.
Тут руку тягне враз малий Василь:
– А я ще знаю також курку – гриль.
Такі епізоди швидко стають основою мініатюр, бо тримаються на короткій, але дотепній взаємодії.
Гуморески Глазового про школу та інші класичні автори
Павло Глазовий створив один із найвпізнаваніших стилів шкільного гумору. Глазовий гуморески про школу використовують точний ритм, короткі діалоги й перебільшення, яке підкреслює характер героя. Саме тому гуморески Глазового про школу часто цитують на святах та уроках виразного читання.
“Мученик науки”
Повернувся першокласник із занять додому.
Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.
– Що з тобою, мій синочку? – засміялась мати.
– Та невже ти в школі носом учишся писати?
– Смійся, смійся, – каже хлопчик.
– Зараз ти заплачеш,
Коли двійку у моєму зошиті побачиш.
“Табель”
Питається сина батько Опанас:
– Ну так де ж твій табель за дев’ятий клас?
– На деньок у мене попросив Марат.
– А чого це раптом?
– Каже, напрокат.
Учиться він класно, на “чотири” й “п’ять”.
Хоче моїм табелем предків полякать.
“Однокашник”
– Хто там, синку, в двері стукав?
– То якийсь дідок,
Зовсім лисий, у куфайці, у руках ціпок.
Він говорить, що приїхав із села до нас,
Що колись ходив з тобою у четвертий клас.
– Йди скажи: немає татка. То якесь брехло.
У четвертім нашім класі лисих не було.
“Невгамовний син”
Запросив директор школи – це вже котрий раз!
– Матір лобура, що ходить у десятий клас.
– Угамуйте,- каже,- сина. Вчора ваш Петро
Семикласниці Марусі поламав ребро.
– А матуся: – Ви, звиняюсь, странний чоловік.
Я ж не винна, що у сина переломний вік.
“Івасик”
Батько дивиться у зошит.
– Двійка, двійка… Стид і страм!
Я, їй-право, побоявся б показать таке батькам.
– А Івасик-першокласник перед ним стоїть, як туз.
– А чого,- пита,- боятись? Я тобі не боягуз.
“Коріння і насіння”
– А ти, тату, в школі вчився? – Учився, Сергійку.
– А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
– Було Таке, траплялося…
– Малий засміявся:
– Тоді мама правду каже,
Що я тебе вдався.
Гуморески Остапа Вишні про школу
Шкільні історії в Остапа Вишні звучать по-особливому тепло: у них багато іронії, спостережень і кумедних дрібниць, які впізнає кожен. Його гуморески про школу передають атмосферу уроків, перших диктантів, суворих учителів і дитячих хитрощів – усе це створює легкий, добрий сміх без перебільшень.
| Назва гуморески | Сюжет і шкільні епізоди |
|---|---|
| “Геометрія” (або “Піфагорові штани”) | Школяр Васько Перепелиця цікавиться теоремою Піфагора тільки настільки, наскільки потрібно для іспиту. Учителька геометрії постійно нагадує йому вивчити матеріал, а він намагається поєднати навчання з захопленням футболом. Гумор побудований на зіставленні математичної строгості з підлітковою логікою. |
| “Моя автобіографія” | Автор з іронією описує перші роки навчання в школі: старого вчителя Івана Максимовича, який навчав учнів сумлінно й інколи використовував лінійку. У гуморесці звучать жарти про ранній вік, у якому хлопця відправили до школи, та про те, як той “стиль” навчання нібито сформував майбутнього письменника. |
| “Як ми колись учились” | Шкільні “курси” подані як етапи пастушої науки: спочатку діти пасуть гусей, далі переходять до свиней, потім телят і нарешті корів та коней. Гумор побудований на тому, що ця “освіта” подана як повноцінна система навчання з підвищенням рівнів і вимог. |
| “Перший диктант” | Іронічна згадка про сільську школу та добру вчительку Марію Андріївну. Діти пишуть перший диктант і дружно роблять кумедну помилку, сплутавши “іспанської породи” з “панською”. Учителька сміється до сліз і водночас засмучується, що помиляються всі – сюжет має теплий і жартівливий тон. |
| “Любіть книгу” | Гумореска про хлопчика Василька, який недбало поводиться з книжками. Уві сні він сам перетворюється на книгу й переживає всі ті муки, які раніше завдавав іншим книжкам. Прокинувшись, вирішує поводитися з ними обережно. |
Віршовані гуморески про школу для дітей
Це короткі римовані тексти, побудовані на простому сюжеті: несподівана відповідь, кумедний учнівський висновок або коротка діалогова сценка. Віршовані гуморески про школу для дітей зручні для ранків і виступів, бо легко запам’ятовуються.
Дивний школяр
Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки,
Слухають онуки.
Раптом менший запитав:
– А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
– Та ходив, Павлусю.
– От був номер! – малюки
Сміхом залилися,
– Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.
Гумореска про грамотних дітей
Як це добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
– Яких знаєш писателів? –
Пита сина Ялисей.
– Пушкін.
– Гоголь.
– Достоєвський.
– Горький, Мамін-Сибіряк.
– Ну а далі далі, синку.
Лев Толстой, Гюго, Бальзак. –
Ялисей зрадів: – Прекрасно! –
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого
Я в пивній забув піджак.
Додумалась
Вчитель дала всім завдання-
кілька речень скласти.
Там слова повинні бути –
“радість” або “щастя”.
Через мить вже руку тягне
вгору шустра Настя:
– Я оцінку гарну хочу.
Ось щоденник нате.
Вчитель трохи здивувалась:
– Щож, кажи нам, Настя.
Та відразу “відрубала”:
– Наглість – друге щастя!
Сучасний вчитель і нові реалії
Сьогоднішні шкільні сюжети змінилися: смартфони, чати батьків, електронні щоденники, онлайн-уроки. Саме тому сучасна гумореска про школу сучасний вчитель часто грає на контрасті між старими правилами і новими звичками учнів.
Типові сучасні ситуації:
- смартфони на уроці;
- дистанційні жарти;
- чат-контрольні;
- реакції педагогів;
- батьківські повідомлення;
- інтернет-завдання.
Зразковий предок
Як зразковий предок, та близька людина,
батько витягнув щоденник із портфеля сина.
Відкриває, там оцінок як у полі гички,
пара трійок, кілька двійок, решта – одинички.
Подививсь на сина скоса, синок здогадався,
і під стіл від артрозносу евакуювався.
Вилазь звідти, каже батько, вилазь буде краще.
Ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще?
Неохоче полоненник вибрався з під столу,
– так то ж я знайшов твій щоденник і носив у школу,
показав, щоб наш учитель більше не чіплявся,
у кого я такий олух ледачий удався.
Романтики
Гарну книжечку нову
Читають хлоп’ята.
– Що це значить
романтизм? –
Питають у тата.
– О, знайшли
про що питать! –
Блимнув той спідлоба.
– Це коли кістки болять.
Є така хвороба…
Сучасний вчитаель
Здраствуйте, діти!
Прошу сидіти!
Уже був дзвінок.
Розпочнімо урок.
Хто учора кнопку
Поклав мені під попку?
А сьогодні на стілець
Поклав мені тухлих яєць?
Вовочка, ти знову
Почав тупі розмови?
Ану іди до дошки і обламайся трошки.
Ти думав тут халава?
П’ятсот дев’ята вправа.
Не знайдеш орфограму –
Пошлю по твою маму!
Такий бугай вусатий
Не знає як писати?
Сідай! Тобі два бали!
Ох, як ви задовбали!
Я з Вами вже сказюся!
До дошки йде ….
О, Маруся!
Хороша учениця.
А де твоя спідниця?
У нас ліцейна школа,
А ти по пояс гола?
Прикрий себе плакатом,
Бо я покрию матом.
А завтра в нас – контрольна…
Ото буде прикольно!
Щоб зранку не смалили,
Параграф повторили,
Візьмете по листочку,
Олівчик і заточку.
Ну, тобто, “підстругачку”
І гумку – “витирачку”.
Все! Урок закінчений.
Такі тексти передають швидкий темп сьогоднішнього навчання, але зберігають звичний гумористичний ритм.
Шкільний гумор лишається актуальним, бо спирається на ситуації, знайомі всім. Гуморески про школу і вчителів поєднують іронію та теплоту, а короткі форми роблять ці тексти доступними й живими. Завдяки класиці та новим авторам жанр розвивається, зберігаючи впізнаваність і здатність викликати усмішку незалежно від часу.
