Сова завжди має особливий настрій: тиха, уважна й трохи загадкова. Дітям подобається її поєднання спокою та нічних барв, тому тексти з цим образом звучать природно. Коли в історії з’являються знайомі деталі (місяць, дерево, легкий подих вітру) виникає відчуття затишку. У такій атмосфері доречно звучать вірші про сову для дітей, бо вони легко передають м’який ритм і знайомі образи. У різних частинах матеріалу можна знайти блоки, де органічно вплітається ніжний віршик про сову для дітей.
Сова сприймається як тиха й уважна пташка, яка добре орієнтується в темряві й уміє прислухатися до найменших звуків. Її політ здається легким, бо крила рухаються майже безшумно. Образ часто асоціюється з нічним спокоєм, лісовою тінню та зосередженістю.
Короткі твори про сову
Короткий вірш про сову створює настрій без зайвих описів. Вони тримаються на кількох деталях, через які одразу виникає нічний ліс або спокійне гілля.
Основні мотиви
Мотиви будуються на простих деталях: тиша, нічні силуети й спокійний рух крил. Такі образи створюють рівний настрій і легко формують цілісну картину без зайвих описів.
Розумний птах
Сова – розумний хижий птах
Шукає здобич по ночах.
Великі очі гарні має,
Уранці спить – вночі літає.
А голос дивний у сови
І пір’я дивовижної краси.
Тому вночі в своїм садку
Лунає голосне “Пугу”.
Легкий ритм для найменших
У найпростіших уривках важлива м’яка звучність і плавні інтонації, які дитина може легко повторити.
***
— Вдень в дуплі сидить сова,
Навіть дзьою не висува.
А вночі вона полює,
Совенят малих годує.
— Мамо, вдень чого сова
Навіть дзьоб не висува?
— Дуже кепсько бачить вдень,
То й сидить, анітелень.
І чого ота сова
Навіть дзьоб не висува?..
(Варвара Гринько)
***
У дуплі живе сова.
В неї – мудра голова,
Сильні крила, добрий слух,
Ніжне пір’я, наче пух,
Щоб нечутно ув імлі
Полювати на землі.
Витривала, потайна,
Спостережлива вона.
Наче привид у кущах, –
Наганяє справжній страх.
Пильний погляд, гострий зір –
Вільна птаха, а не звір.
Добірки для різного настрою
Сова може звучати по-різному: від тиші та нічної стабільності до легкого руху. У тихих уривках домінує сповільнена інтонація, приглушені барви й м’які переходи. В активні моменти їй можна надати динаміки: уявити, як вона перелітає між деревами або прислухається до шелесту внизу. Обидва настрої по-своєму працюють, і дитина легко реагує на зміну темпу.
Підходять як:
- читання перед сном;
- мовленнєва пауза;
- невелика гра;
- ритмічна вправа;
- повторення звуків;
- ранковий настрій.
Сова
Жила в лісі птаха дивна,
Із великими очима.
Звичку мала чудернацьку –
Упадала вдень у сплячку.
Прокидалася вона,
Як надворі ніч була.
Дуже темряву любила,
Птиця хижа і смілива!
Уночі, мов вдень, літала
Та на мишок полювала.
Вмить могла їх упіймати,
Вміла страшно ще кричати.
Та не було їй цікаво,
Як велися в лісі справи,
Відокремлено собі
В дубі жила, у дуплі.
Так жила вона давненько,
Одинока і саменька.
Птаха ця совою звалась,
Всі чомусь її боялись.
В лісі всі птахи й звірятка
Уночі сиділи в хатках.
В темноті сові на очі
Ніхто втрапити не хоче.
Ніч була й всі звірі спали,
Гадки навіть і не мали,
Що,вже зовсім недалеко,
Їх чекала небезпека!!!
В лісі сталася пожежа.
Люди бо – не обережні!
Чи забули? Чи спішили?
Вогнище не загасили.
А сова – вона не спала,
Здобич уночі шукала,
Раптом бачить серед лісу
Вогняну страшну завісу!
Наробила вона крику,
Що є сили звала, дико!
Намагалась всіх збудити,
Щоб мерщій вогонь гасити!
І скажу вам, любі діти,
Їй вдалося це зробити.
Позбігались всі звірята
І дорослі, і малята.
Гурт – велика , друзі, сила!
Вмить пожежу погасили!
З того часу звірі в лісі
Стали друзями сові всі!
Вам усім , любі малята,
Треба завжди пам’ятати:
Щоб пожежі не вчинити,
Треба вогнище гасити!
(Наталія Паснак)
Про сову
Розкажу ще про сову,
Що кричить: «У-гу, у-гу»!
Має птах великі очі,
Бачить, навіть серед ночі.
А що у ночі літає –
Людям страху наганяє.
Ледь за це не поплатилась
Й під захистом опинилась.
Голова у неї кругла –
Тому й кажуть: «сова мудра».
Дзьоб гачком, неначе дужки,
Прикрашають її «вушка».
Пір’ям її лапи вкриті,
Аж до кігтів, що мов литі.
Сильні та широкі крила,
Тож на вигляд вона мила.
Хвіст короткий. Кольор різний.
В пугача він, навіть, грізний.
Вдень буває нерухома
Й не тому, що в неї втома.
Щоб клопоту менше мати
Уваги не привертати.
Хоч нікого не боїться,
Краще вона причаїться.
Там сова гніздо будує,
Де ніхто не потурбує.
Де руїни чи дзвіниці,
Чи дупло в густій ялинці.
Туди яйця відкладає
Й пташенят своїх чекає.
Їх годує горобцями,
Мишами, навіть зайцями.
В темряві завжди літає,
Гризунів вміло шукає.
Ловить їх багато дуже,
Цим й корисна вона, друже.
Розумниця сова
Що розумниця сова,
Знають птахи й звірі –
І рахує, і чита,
Розгляда сузір’я.
Знає все, що не спитай, –
Усі тайни лісу:
Чом палає небокрай,
Чом не спиться лису
І дощі чому ідуть,
Чом летять сніжинки,
Чому проліски цвітуть,
В глиці чом ялинки.
Чому шишки на сосні,
А плоди на глоді,
Чому тепло навесні,
Що сьогодні в моді.
Чому сонечко щодня
Встає там, за лісом,
Чом маленьке зайченя
Не дружить із лисом.
Чому білка у дуплі,
А ведмідь в берлозі,
Чом синички й снігурі
Мерзнуть на морозі.
Чому після холодів
Знов весна і літо
І чому стільки слідів,
І як пахнуть квіти.
Ну й розумничка сова!
Знає все на світі.
Все вміщає голова,
Знання розмаїті.
(Оксана Козак)
***
Хоче білка запитати
В мудрої сови,
Коли звірам вже чекати
Ніжної весни,
Коли сонечко пригріє,
Задзвенять струмки
І трава зазеленіє,
Й розцвітуть квітки,
Вітерець коли закружить
Весело в танку,
Очі веснонька примружить
В зеленім вінку?
У дуплі сова дрімає,
Мріє про весну,
Вона теж її чекає
Чарівну красу.
(Оксана Козак)
Атмосфера совиної ночі
Нічний простір із совою має свою м’яку логіку: мінімум деталей, але кожна з них чітко прочитується. Силует на гілці, легкий рух крил, розсип тіней під деревом – цього досить, щоб створити повноцінну картину. У такому середовищі вірші про сову звучать спокійно й рівно. Вони тримають увагу саме завдяки відсутності зайвого шуму: у цьому є певна медитативність, яка добре лягає в дитячий ритм дня.
***
Спить лісок… Сова дрімає
У теплесенькім дуплі,
Думи мудрі сповиває
У розумній голові.
Все у неї по поличках:
І журнали, і книжки,
Їх гортає в рукавичках,
Всі рахує сторінки.
Все Сова в книжках фіксує,
Там записує й думки,
Щось собі завжди мудрує,
Пише вірші і казки.
Пише ще есе й поеми
Про стосунки і життя,
Про звірят й пташок проблеми,
Їхні мрії й відчуття.
Знає всі Сова прикмети,
Розбирається в зірках.
Ще виписує газети –
Бо ж вона розумний птах.
Всім дає поради в лісі,
Що робити, як й коли,
Скрізь розносить добрі вісті,
Знає, де чиї сліди.
Ця Сова розумна дуже,
Спить удень, а не вночі,
З усіма у лісі дружить
І до знань дає ключі.
(Оксана Козак)
***
Сова не спить, сова літає,
Щось у ночі глухій шукає
Й мугочить щось собі під ніс,
Земля, як чорний, дикий ліс.
Спитайтесь у сови що-небудь,
Кажіть в лице, не мовте небу,
Вона і тут, і там шмигає,
Голос у небо не сприймає.
Сова сидить, заснути хоче,
Лелека з комина клекоче,
Йому, як й їй, також не спиться,
Але вона на це не злиться.
А він засне, це лиш: Добраніч!
Останній вигук Богу на ніч,
А голосіння сов, це інше,
Ніч стан душі, і навіть більше.
Сова не спить, вже й не літає,
В реальності. А так кружляє.
В думках, у загадках, в нейронах,
В найпотаємніших районах.
І так минає ніч-потвора,
Так засинає птаха хвора,
Бо все болить, хоче польоту,
Бо любить дуже цю роботу.
(Микола Щасливий)
Сова зберігає впізнаваність у будь-якому форматі, бо її образ будується на простих, але сильних деталях: тиша, ніч, ліс, уважність. Завдяки цьому тексти з таким мотивом можна використовувати у різних ситуаціях, коли потрібна м’якість, рівний ритм або легка активність. Добірка допомагає підібрати саме ті вірші про сову, які підтримають потрібний настрій і дадуть дитині простір для уяви.
