Слово “по-сусідськи” виглядає простим. Навіть домашнім. Таким, що пахне кухнею, парканом і фразами на кшталт “ми ж по-сусідськи домовилися”. Але коли доходить до письма – починаються сумніви. Через дефіс? Разом? А може, взагалі окремо? І тут рука зависає над клавіатурою. Знайома ситуація. Тут варто розібратися.
Як правильно пишеться слово “по-сусідськи”?
Нормативна форма одна: по-сусідськи – через дефіс. Саме таке написання зафіксоване в сучасних українських словниках і відповідає правилам правопису.
Чому “по-сусідськи” пишеться через дефіс? Тут усе тримається на конструкції по- + прислівник на -ськи (-цьки). Це класичне правило української мови. Бо: по- – префікс, сусідськи – форма, утворена від іменника “сусід”. Такі прислівники завжди пишуться через дефіс.
Поруч живуть:
- по-дружньому;
- по-людськи;
- по-батьківськи;
- по-українськи;
- по-сусідськи.
Чи можна писати “по сусідськи” окремо? Коротко – ні. Написання по сусідськи окремо – це помилка. Вона дуже поширена, але від того не стає менш помилковою. Часто її можна побачити: у соцмережах, у коментарях, навіть у деяких текстах для сайтів. Але нормативною така форма не є.
Чому виникає спокуса написати окремо? Бо здається, що “по” – це прийменник. Та ні. У цьому випадку “по” не живе окремим життям, воно зрослося зі словом і працює разом з ним.
А якщо написати “посусідськи” разом? Теж ні. Форма посусідськи разом – неправильна. В українській мові такі прислівники не зливаються в одне слово. Дефіс тут принциповий, він не для краси.
“По-сусідськи” – це прислівник. Він відповідає на питання як? яким способом? і пояснює дію.
Приклади:
- домовилися по-сусідськи;
- допомогли по-сусідськи;
- вирішили питання по-сусідськи, без сварок.
Тобто мова не про сусіда як людину, а про спосіб дії – дружній, неформальний.
Правопис слова “по-сусідськи” за правилом
Якщо хочеться чітке правило, ось воно: прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по- пишуться через дефіс. Саме тому правильне написання – по-сусідськи.
Приклади вживання слова “по-сусідськи”
Щоб правило не зависло в повітрі, ось кілька живих прикладів:
- Ми вирішили конфлікт по-сусідськи, без поліції і скандалів.
- Допомогли один одному по-сусідськи, як це було колись.
- Вони давно живуть поруч і спілкуються по-сусідськи, тепло й просто.
- Питання з парканом владнали по-сусідськи, за чашкою чаю.
- Ми живемо дружно, по-сусідськи.
- Вона зайшла до нас, як то кажуть, по-сусідськи, позичити сіль.
- Петро по-сусідськи допоміг відремонтувати паркан.
- Ми вирішили по-сусідськи поділити спільну ділянку парканом.
- По-сусідськи ми домовилися доглядати за будинками під час відпустки один одного.
- “Приходьте вечорами, по-сусідськи чай пити”, — запросила баба Галя.
Слово органічне, розмовне, зате цілком літературне.
Типові помилки, які трапляються найчастіше
Найчастіше помиляються так: плутають із прийменниковими конструкціями, орієнтуються на російську мову, пишуть “на слух”, не замислюючись. Але українська мова тут чітка й навіть трохи сувора – дефіс або нічого.
Чи змінюється значення залежно від написання? Ні. Бо інших нормативних написань просто не існує. Усі “варіації” – це помилки, а не стилістичні відтінки.
Слово “по-сусідськи” в українській мові пишеться лише через дефіс. Не разом. Не окремо. Саме так – і ніяк інакше. Це прислівник, який означає спосіб дії, і він підпорядковується чіткому правилу правопису. Запам’ятати просто: якщо “по-” і “-ськи” – між ними завжди дефіс. І далі вже можна жити спокійно.
