Трудове законодавство України не встановлює єдину кількість годин, яку кожна людина має відпочивати протягом доби. Воно визначає конкретні періоди, коли працівник звільняється від виконання трудових обов’язків: перерву протягом зміни, час між робочими змінами, щотижневі вихідні та інші гарантії. Для точного розрахунку потрібно враховувати графік роботи, тривалість зміни й режим підприємства.
Види часу відпочинку за трудовим законодавством України
Стаття 45 Конституції України гарантує кожному, хто працює, право на відпочинок. Це право забезпечується обмеженням тривалості робочого часу та наданням обов’язкових періодів відпочинку протягом робочого дня, між змінами, протягом тижня і року.
До часу відпочинку за трудовим законодавством належать такі періоди:
- перерви для відпочинку і харчування;
- спеціальні перерви протягом зміни;
- щоденний міжзмінний відпочинок;
- щотижневі вихідні дні;
- святкові та неробочі дні;
- відпустки.
До спеціальних перерв належать, наприклад, паузи для обігріву, годування дитини або виконання санітарних і технологічних вимог. На відміну від обідньої перерви, вони в передбачених законом випадках зараховуються до робочого часу.
Медична потреба у сні, яку часто описують як 7–9 годин, є питанням фізіології, а не трудового права. КЗпП регулює не тривалість сну, а час, коли працівник не зобов’язаний виконувати роботу та може використовувати відпочинок на власний розсуд. У період воєнного стану окремі правила щодо щотижневого відпочинку можуть змінюватися для об’єктів критичної інфраструктури.
Перерва на обід і відпочинок протягом робочого дня
За статтею 66 КЗпП України працівникам надається перерва для відпочинку і харчування. Її максимальна тривалість становить 2 години. Закон не встановлює мінімальної кількості хвилин, але на практиці така перерва зазвичай триває від 30 до 60 хвилин, щоб працівник міг нормально поїсти та відпочити.
Час початку і закінчення перерви визначають правила внутрішнього трудового розпорядку, графік змінності або інший локальний документ роботодавця. Як правило, її надають приблизно через чотири години після початку роботи. При 12-годинній зміні графік може передбачати одну довшу або дві коротші перерви, якщо це відповідає режиму роботи та закріплено документами підприємства.
Обідня перерва не входить до робочого часу і, як правило, не оплачується. Працівник може використовувати її на власний розсуд, зокрема залишити робоче місце, якщо інше не випливає з установленого режиму доступу до території підприємства. Якщо через безперервний процес, чергування або інші умови працівник не може залишити робоче місце, роботодавець повинен забезпечити можливість прийому їжі безпосередньо під час роботи. Такий час зараховується до робочого часу і підлягає оплаті.
Отже, закон не вимагає однакової 30-хвилинної чи годинної обідньої перерви для всіх працівників. Її тривалість має бути зазначена в правилах підприємства, а загальна межа не може перевищувати двох годин.
Спеціальні оплачувані перерви під час робочої зміни
Окремі паузи під час зміни пов’язані не зі звичайним прийомом їжі, а з умовами праці, доглядом за дитиною або технологією виробництва. Такі перерви надають у випадках, передбачених законом, санітарними правилами чи галузевими нормативами. Вони зараховуються до робочого часу та оплачуються.
| Вид спеціальної перерви | Законодавча норма та умови | Тривалість і порядок надання |
|---|---|---|
| Перерви для годування дитини | Стаття 183 КЗпП України. Надаються жінкам, які мають дітей віком до 1,5 року. | Не рідше ніж кожні 3 години, тривалістю не менш як 30 хвилин. Якщо дітей двоє або більше, тривалість кожної перерви становить не менш як 1 годину. |
| Перерви для обігріву та відпочинку | Стаття 168 КЗпП України. Передбачені для працівників на відкритому повітрі в холодну пору року, у неопалюваних приміщеннях та для окремих робіт, зокрема вантажних. | Роботодавець визначає порядок і тривалість з урахуванням умов праці та облаштовує спеціальні приміщення для обігріву. |
| Перерви під час роботи з відеодисплейними терміналами | Застосовуються відповідно до державних санітарних норм і правил для зменшення зорового та статичного напруження. | Регламентовані мікроперерви по 5–10 хвилин після кожної години безперервної роботи за комп’ютером. |
| Санітарно-гігієнічні та технологічні паузи | Передбачаються галузевими нормативами для виробництв зі шкідливими, важкими або особливими умовами праці. | Це короткі регламентовані зупинки процесу для відновлення працездатності або виконання санітарних вимог. Конкретний порядок визначають нормативи й локальні документи. |
Для офісної роботи за комп’ютером мікроперерви є елементом організації безпечної праці, а не способом самовільно скоротити робочий день. Вони входять до робочого часу й не повинні призводити до зменшення зарплати або перенесення невиконаної роботи на працівника без законних підстав.
На виробництві тривалість технологічних пауз залежить від конкретного процесу. Її не можна визначати лише за загальним правилом про обідню перерву, оскільки для шкідливих і важких робіт діють додаткові вимоги охорони праці.
Міжзмінний відпочинок та щотижневі вихідні
Міжзмінний відпочинок обчислюють від завершення однієї зміни до початку наступної. Загальне правило передбачає, що щоденний відпочинок разом із часом обідньої перерви має бути не меншим за подвійну тривалість роботи в попередній робочий день або зміну. Після 8-годинної зміни це означає щонайменше 16 годин відпочинку.
Наприклад, якщо працівник завершив зміну о 20:00, наступна зміна за таким розрахунком не повинна починатися раніше 12:00 наступного дня. При змінному графіку конкретний час визначають графіком змінності, але він не може ігнорувати встановлені гарантії відпочинку.
Працівника не можна призначати на роботу протягом двох змін підряд. Це правило поширюється і на ситуації, коли друга зміна починається без належної перерви після завершення першої. Надурочна робота також не може використовуватися для обходу вимог щодо міжзмінного відпочинку.
За статтею 70 КЗпП України тривалість щотижневого безперервного відпочинку за загальним правилом має становити не менш як 42 години. Вихідні дні надають відповідно до режиму роботи підприємства: при п’ятиденному тижні це зазвичай два дні, а при шестиденному — один.
Під час воєнного стану Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-IX передбачає спеціальне правило для працівників об’єктів критичної інфраструктури. За рішенням роботодавця тривалість щотижневого безперервного відпочинку для них може бути скорочена до 24 годин. Це виняток, який не поширюється автоматично на всіх працівників і всі підприємства.
Після добової зміни тривалість наступного відпочинку визначають з урахуванням графіка, підсумованого обліку робочого часу та вимог до змінності. Сам факт назви зміни «добовою» не скасовує заборони призначати дві зміни поспіль без належної перерви.
Часті запитання про норми відпочинку працівників
Самовільно відмовитися від обідньої перерви й скоротити робочий день не можна. Перерву передбачають правила внутрішнього трудового розпорядку та вимоги охорони праці відповідно до статті 66 КЗпП України, тому вона є обов’язковою для працівника і роботодавця. Раніше піти можна лише після офіційної зміни графіка або за іншою погодженою законною підставою.
Добові чергування можливі лише на окремих безперервних виробництвах і в службах, де такий режим передбачений графіком та підсумованим обліком робочого часу. Під час зміни працівникові мають надаватися регламентовані паузи для відпочинку і харчування, а після неї — міжзмінний відпочинок, який у відповідних режимах може становити 48–72 години. Призначення одного працівника на дві зміни поспіль без належної перерви заборонене.
За нормативами охорони праці під час роботи з комп’ютерною технікою рекомендуються регламентовані перерви тривалістю 5–10 хвилин після кожної години безперервної роботи. Такі паузи входять до складу робочого часу, оплачуються та не збільшують загальну тривалість робочого дня.
