Без граматичної основи не існує жодного речення — так само, як без стін не буває будинку. Саме вона тримає головну думку: хто діє і що саме відбувається. Хто вміє знаходити цей центр, той розбирає будь-яке речення за кілька хвилин. Розберімося, з чого складається основа, як її виділити у зошиті й де саме укладачі тестів ховають пастки.
Що таке граматична основа речення
Граматична основа — це смисловий і граматичний центр речення, без якого думка не буде закінченою. Візьмемо «Ранковий вітер тихо гойдав вербу». Прибери другорядні слова — і суть лишиться: «вітер гойдав». А забери «вітер гойдав» — і зрозуміти вже нічого не можна. Тому ці слова й називають головними членами речення.
Головних членів два: підмет і присудок. Підмет називає того, хто діє або про кого йдеться, а присудок — дію, стан чи ознаку. Разом вони утворюють граматичну основу. Якщо обидва члени на місці, речення двоскладне («Настала весна»), а якщо лише один — односкладне («Вечоріє», «Тихо в степу»).
У простому реченні основа завжди одна. У складному їх може бути дві й більше — кожна частина має свій центр. Скажімо, у реченні «День догорав, і над степом вставав місяць» основ дві: «день догорав» та «місяць вставав». Тому спочатку визначають кількість основ, а вже потім члени кожної з них.
| Член речення | На які питання відповідає | Що означає | Як підкреслюється |
|---|---|---|---|
| Підмет | Хто? Що? | Означає предмет, дію якого називає присудок | Однією суцільною прямою лінією (_) |
| Простий присудок | Що робить? Що зробить? | Називає дію чи стан підмета | Двома паралельними прямими лініями (=) |
| Складений присудок | Що робить? Яким є предмет? Хто він такий? | Називає дію, стан чи ознаку через зв’язку або допоміжне слово | Двома паралельними прямими лініями (=) |
| Головний член односкладного речення | Залежить від форми (що робити? що роблять? тощо) | Поєднує значення дії/стану без участі другого члена | Відповідно до ролі (однією або двома лініями) |
Основних схем, як бачиш, усього кілька, і працюють вони для будь-якого речення. Спробуй одразу зменшити приклад до основи: «Надворі вже зовсім стемніло». Відкидаємо «надворі», «вже», «зовсім» — лишається одне слово «стемніло». Діє хтось невизначений або не діє ніхто, тож підмета немає. Це односкладне речення, і вся його основа — присудок під двома лініями.
Підмет і способи його вираження
Підмет відповідає на питання «хто?» або «що?» і найчастіше стоїть у називному відмінку. У найпростіших реченнях це звичайний іменник: «Дощ пройшов» — підмет дощ. Але на контрольних нерідко трапляються форми, які виглядають зовсім інакше. Ось чотири основні способи вираження підмета.
- Іменник у називному відмінку: «Дніпро шумить під кручею» — підмет Дніпро.
- Займенник у називному відмінку: «Ми вирушили в дорогу вранці» — підмет ми.
- Інфінітив (неозначена форма дієслова): «Жити — це невпинно рухатися вперед» — підмет жити.
- Неподільне словосполучення або фразеологізм (сталий вираз із переносним значенням): «Чумацький Шлях розкинувся на небі» — підмет Чумацький Шлях; «Бити байдики — погана звичка» — підмет бити байдики.
Найхитріший для багатьох — останній спосіб. Фразеологізм підкреслюють цілком, як одне слово, бо розірвати «бити байдики» на частини означає зруйнувати його значення. Словосполучення «Чумацький Шлях» теж одне ціле: «чумацький» тут не звичайна ознака, а частина назви. Інфінітив у ролі підмета впізнається за логікою: саме «жити» є тим, про що в реченні щось стверджується.
Види присудків в українській мові
Присудок, як і підмет, буває різним — трьох основних видів. Від виду залежить, скільки слів підкреслювати двома лініями. Розгляньмо кожен на коротких прикладах.
Перший вид — простий дієслівний присудок: одне дієслово у формі дійсного, умовного або наказового способу. У реченні «Сонце світить яскраво» присудок — світить. Так само прості «напиши» в наказовому реченні та «пішов би» в умовному. Частка «би» не робить присудок складеним — це часте хибне припущення.
Другий вид — складений дієслівний присудок. Це два слова: допоміжне дієслово та інфінітив. Допоміжне виражає початок, бажання, необхідність або кінець дії: почав, хотів, мусив, перестав. У реченні «Я почав читати нову книгу» присудок — почав читати: «почав» показує початок, «читати» — саму дію. Підкреслюють обидва слова разом.
Третій вид — складений іменний присудок: дієслово-зв’язка плюс іменна частина. Зв’язками слугують бути, стати, здаватися, ставати, а іменною частиною — іменник, прикметник або дієприкметник. У реченні «День видався теплим» зв’язка — видався, іменна частина — теплим, тож двома лініями підкреслюємо весь вираз «видався теплим».
Є ще один випадок, який на тестах лякає найбільше. «Київ — столиця України»: присудок тут — слово «столиця», а тире замінило пропущену зв’язку «є». У теперішньому часі її часто просто опускають. Дієслова в такому реченні немає — і шукати його не треба. Це не помилка, а норма мови, про яку варто просто пам’ятати, зустрівши тире між підметом і наступним словом.
Як правильно знайти граматичну основу в реченні
Головний секрет розбору: не шукай підмета першим. Спочатку знаходь дію, а від неї вже тягнися до діяча — так менше шансів сплутати основу з другорядними членами. Алгоритм складається з чотирьох кроків.
- знайди дію або стан — присудок: питання «що робиться?» або «яким є предмет?»;
- від присудка знайди діяча — підмет: питання «хто це робить?» чи «що це діє?», відповідь у називному відмінку;
- перевір узгодження: підмет і присудок мають збігатися в числі та особі, а в минулому часі — у роді та числі;
- перевір, чи немає другої граматичної основи (складне речення) або чи не односкладне це речення.
Застосуємо алгоритм до речення «Осіннє листя повільно падає на землю». Дія — падає. Що падає? Листя. Слова «осіннє», «повільно», «на землю» до основи не належать — вони лише пояснюють її. Отже, граматична основа — «листя падає»: підмет підкреслюємо однією суцільною лінією, присудок — двома паралельними.
Цей самий хід працює і в складних реченнях. Розбий їх на частини за комами або сполучниками, а в кожній частині пройди ті самі чотири кроки. У відповіді на тест тоді буде стільки основ, скільки частин — найчастіше дві чи три.
Типові пастки та помилки на тестах
Перша і найвідоміша пастка — збіг форм називного та знахідного відмінків у неістот, тобто слів, які називають річ, а не живу істоту. «Будинок», «твір», «дерево» в обох відмінках звучать однаково, і на цьому укладачі тестів ловлять дуже багатьох. Розберімо «Будинок освітлює ліхтар». Що освітлює? Ліхтар. Отже, підмет — ліхтар, а «будинок» відповідає на питання що? і є додатком. Так само в реченні «Дерево зламав сильний вітер» дію виконує вітер, а не дерево.
Друга пастка — неповні речення з пропущеним присудком. «Навколо — тиша»: дієслова тут немає зовсім, а тире лише замінює його. Основа такого речення — підмет «тиша», а присудок пропущено, тож це неповне двоскладне речення, а не односкладне. Якщо у варіанті відповіді пишуть, що тире є присудком, — це неправильно: тире розділовий знак, а не член речення.
Золоте правило перевірки: коли форми іменників збігаються (стіл, ліс, твір), став подвійне питання «хто? що?» і дивись, хто насправді виконує дію. А якщо сумнів лишився — заміни слово займенником «він» або «вона». «Твір оцінив учитель» перетворюється на «Його оцінив учитель»: форма «його» одразу видає додаток. Якщо ж займенник стає в називному відмінку — «Він оцінив твір», — перед тобою підмет.
Тренуй це правило на вправах: випиши з підручника п’ять-шість речень, де іменник стоїть після дієслова, і в кожному знайди справжнього діяча. Підкреслюй основу одразу на аркуші — підмет однією лінією, присудок двома. Через кілька десятків таких прикладів око чіплятиметься за збіг форм автоматично. На НМТ саме ця автоматичність і економить бали.
