Мітоз дає змогу одній клітині утворити дві дочірні з однаковою спадковою інформацією. Щоб зрозуміти послідовність подій, спершу потрібно розрізнити підготовку до поділу та сам поділ ядра.

Що таке мітоз і його місце в клітинному циклі
Мітоз — це непрямий поділ ядра еукаріотичної соматичної клітини. Після нього утворюються дві генетично ідентичні дочірні клітини з таким самим набором хромосом, як у материнської. Соматичні клітини — це клітини тіла, а не статеві клітини.
Мітоз є частиною клітинного циклу. Перед ним клітина росте й подвоює ДНК в інтерфазі. Каріокінезом називають поділ ядра, а цитокінезом — поділ цитоплазми; зазвичай цитокінез завершує поділ клітини.
Порядок чотирьох фаз допомагає запам’ятати слово «ПМАТ»: профаза, метафаза, анафаза, телофаза. Кожна літера позначає початок назви наступного етапу. Спочатку хромосоми готуються до розподілу, потім розходяться до двох полюсів, а наприкінці формуються два ядра.
Фази мітозу у спорах плаунів уперше описав І. Д. Чистяков у 1874 році. Біологічне значення мітозу — передати дочірнім клітинам однакову спадкову інформацію, що потрібна для росту організму та заміни клітин.
Підготовка до поділу: періоди інтерфази
Перед мітозом клітина проходить інтерфазу. У цей час вона росте, накопичує енергію та потрібні для поділу речовини. Інтерфаза складається з трьох періодів.
- Пресинтетичний період (G1): клітина росте, активно синтезує білки й РНК та накопичує АТФ — речовину, що забезпечує клітину енергією. Набір становить 2n2c.
- Синтетичний період (S): відбувається реплікація — подвоєння молекул ДНК. Подвоюються також центріолі клітинного центру, а хромосоми стають двохроматидними. Після завершення періоду набір становить 2n4c.
- Постсинтетичний період (G2): клітина завершує підготовку до мітозу, синтезує тубулін — білок для ниток веретена поділу — та ділить мітохондрії й пластиди.
ДНК подвоюється саме в S-періоді інтерфази, а не під час мітозу. У G2 клітина вже має двохроматидні хромосоми й готує структури, які допоможуть розподілити їх між дочірніми клітинами.
Чотири послідовні фази мітозу та події в клітині
Каріокінез проходить у чотири етапи, і кожен має помітні ознаки. Хромосоми ущільнюються, шикуються посередині клітини, розходяться, а потім формуються два ядра.
Профаза
Хромосоми ущільнюються, ядерце зникає, а ядерна оболонка починає розпадатися. Центріолі рухаються до протилежних полюсів, і починає складатися веретено поділу.
Метафаза
Нитки веретена прикріплюються до кінетохорів — білкових ділянок у зоні центромер. Двохроматидні хромосоми шикуються на екваторі клітини, утворюючи метафазну пластинку.
Анафаза
Зв’язок між сестринськими хроматидами руйнується, і вони розходяться до протилежних полюсів. Відтепер кожна хроматида є окремою дочірньою хромосомою.
Телофаза
Хромосоми розкручуються, навколо двох їхніх груп відновлюються ядерні оболонки та з’являються ядерця. Веретено поділу зникає, а клітина починає ділити цитоплазму.
Профаза
У профазі хромосоми конденсуються — стають коротшими й товстішими, тому їх легше розрізнити. Ядерце зникає, а ядерна оболонка розпадається на фрагменти. Центріолі розходяться до полюсів клітини й беруть участь у формуванні веретена поділу.
У диплоїдній клітині набір у цій фазі — 2n4c: кожна хромосома складається з двох хроматид.
Метафаза
Нитки веретена поділу прикріплюються до кінетохорів у ділянці центромер. Двохроматидні хромосоми розташовуються на екваторі клітини й утворюють метафазну пластинку.
У метафазі хромосоми максимально сконденсовані. Їх найкраще видно у світловий мікроскоп, тому на цій стадії зручно рахувати хромосоми для визначення каріотипу. Набір становить 2n4c.
Анафаза
В анафазі центромери розділяються, а нитки веретена скорочуються й переміщують сестринські хроматиди до полюсів. Кожна хроматида стає самостійною однохроматидною хромосомою. Анафаза — найкоротша фаза мітозу.
Поки клітина ще має спільну цитоплазму, її набір тимчасово становить 4n4c: кількість хромосом подвоюється через розділення хроматид. До кожного полюса прямує по 2n2c.
Телофаза та цитокінез
У телофазі хромосоми деспіралізуються, тобто розкручуються. Навколо кожної групи хромосом відновлюється ядерна оболонка, з’являються ядерця, а веретено поділу руйнується.
Цитокінез розділяє цитоплазму материнської клітини між двома дочірніми. У тваринній клітині утворюється перетяжка, а в рослинній — клітинна пластинка, до складу якої входить целюлоза. Кожна дочірня клітина має набір 2n2c: її хромосоми однохроматидні, з однією молекулою ДНК у кожній.
Зміна хромосомного набору та кількості ДНК на кожному етапі
Позначення n показує кількість наборів хромосом, а c — кількість ДНК у клітині, виражену через умовні одиниці. У диплоїдній клітині до подвоєння ДНК набір дорівнює 2n2c, а після S-періоду — 2n4c. У таблиці наведено стан генетичного матеріалу на основних етапах.
| Фаза / Етап | Формула (n та c) | Стан хромосом (одно- чи двохроматидні) | Головні процеси в ядрі |
|---|---|---|---|
| Інтерфаза після S-періоду | 2n4c | Двохроматидні | Реплікація ДНК завершена |
| Профаза та метафаза | 2n4c | Двохроматидні, сконденсовані | Хромосоми ущільнюються; у метафазі шикуються на екваторі |
| Анафаза | 4n4c | Однохроматидні дочірні хромосоми | Хромосоми розходяться до протилежних полюсів |
| Телофаза до цитокінезу | 2n2c біля кожного полюса; разом у клітині 4n4c | Однохроматидні | Формуються два ядра, хромосоми розкручуються |
| Дочірні клітини після цитокінезу | 2n2c у кожній | Однохроматидні, розкручені | Ядра містять однакові набори спадкової інформації |
Після мітозу в одній хромосомі міститься рівно одна молекула ДНК, а не дві. Дві молекули ДНК є в кожній двохроматидній хромосомі до розходження сестринських хроматид.

Біологічне значення мітозу для живих організмів
Мітоз потрібен багатоклітинним організмам для росту та заміни клітин. У багатьох одноклітинних еукаріотів поділ клітини також дає початок новим організмам. Біологічне значення мітозу охоплює такі напрями:
- точний розподіл спадкового матеріалу;
- ріст та індивідуальний розвиток;
- відновлення пошкоджених тканин;
- нестатеве розмноження багатьох організмів.
У профазі ядерна оболонка зникає, а в телофазі відновлюється. Так само хромосоми спершу скручуються й ущільнюються, а наприкінці розкручуються. Ці протилежні зміни допомагають спочатку розподілити спадковий матеріал, а потім повернути його до робочого стану в дочірніх ядрах.